Корисні поради
Як створити для дітей безпечне інформаційне поле в умовах воєнної небезпеки
В умовах війни захистити дитину не лише фізично, а й психологічно надзвичайно важливо. Інформаційне поле, яке оточує дитину, має величезний вплив на її емоційний стан та сприйняття дійсності. Ось кілька порад, як створити для дитини безпечний інформаційний простір:
Обмежте доступ до новин
- Фільтруйте інформацію: Не дозволяйте дитині дивитися новини без вашого супроводу. Вибирайте лише дитячі програми або короткі новини, адаптовані для дитячого сприйняття.
- Обговорюйте разом: Після перегляду новин обов'язково обговоріть з дитиною те, що вона побачила, відповідайте на її запитання простими та зрозумілими словами.
- Створіть режим тиші: Виділіть певний час, коли ніхто не буде дивитися новини і всі разом зможуть зайнятися чимось приємним.
Відверте спілкування
- Говоріть правду: Не приховуйте від дитини, що відбувається, але подавайте інформацію в доступній для її віку формі.
- Слухайте дитину: Дайте дитині можливість висловити свої почуття та страхи.
- Заспокоюйте: Нагадайте дитині, що ви завжди поруч і захистите її.
Створіть безпечний простір вдома
- Спільні заняття: Займайтеся разом творчістю, грайте в ігри, читайте книги. Це допоможе відволіктися від тривожних думок.
- Ритуали: Створіть щоденні ритуали, які будуть давати дитині відчуття безпеки і стабільності.
- Обмежте екранний час: Занадто багато часу, проведеного перед екраном, може негативно вплинути на емоційний стан дитини.
Як відповідати на дитячі запитання
- Будьте чесними: Не вигадуйте неправдиві історії.
- Говоріть просто: Використовуйте слова, які дитина розуміє.
- Фокусуйтеся на позитиві: Розповідайте про героїзм українців, про допомогу, яку надають інші країни.
- Дайте надію: Нагадайте дитині, що все рано чи пізно закінчиться.
Що робити, якщо дитина проявляє тривогу
- Спостерігайте: Зверніть увагу на зміни в поведінці дитини.
- Зверніться до фахівця: Якщо тривога не проходить, зверніться за допомогою до психолога.
- Подбайте про себе: Ваш спокій і впевненість передадуться дитині.
Пам'ятайте, що кожна дитина індивідуальна і реагує на стрес по-різному. Важливо бути чутливими до потреб своєї дитини і надавати їй всю необхідну підтримку.
Корисні ресурси:
- ЮНІСЕФ в Україні: Надає практичні поради для батьків про те, як говорити з дітьми про війну.
- Освіторія: Матеріали про інформаційну безпеку дітей під час війни.
Якщо у вас виникнуть додаткові питання, не соромтеся звертатися за консультацією до психолога.
Бажаємо вам і вашій родині миру та спокою!
Дитяче вередування: чому виникає та як подолати
Батьки дітей закладу дошкільної освіти (далі — заклад) зізнаються, що коли дитина маленька, вони здебільшого не звертають увагу на її вередування, адже дитину легко змусити підкоритися. Іноді це допомагає. Однак часто «перемагає» вередування, на яке дорослі реагують жорстко. Що ж насправді діється? Батьки борються з певними негативними, на їхній погляд, проявами поведінки дитини. А маємо зрозуміти причини такої поведінки, щоб правильно допомогти дитини.
Причина 1. Захворювання
У деяких дітей небажані поведінкові прояви можемо сплутати з вередуванням. Наприклад, це діти, які не здатні адаптуватися до умов життєзабезпечення. Причини цього — різні. Одна з них — діти, які часто хворіють, інколи «доліковуються» у дитсадку. Такі діти вередують зранку та ввечері. До відвідування закладу вони ставляться як до «вимушеного» варіанта: батьки — на роботу, а діти — у заклад, хоча вдома їм ліпше.
Часті гострі респіраторні вірусні інфекції впливають і на емоційний стан дитини. Поза увагою батьків залишається прихований етап захворювання: за день-два до підвищення температури тіла та появи нежитю дитина вередує без очевидних причин. Протягом трьох-п’яти днів батьки лікують дитину вдома, а коли температура тіла нормалізується, ведуть її в заклад. Іноді просять вихователя не виводити дитину на прогулянку, простежити, аби в неї був свіжий носовичок, закапати ніс перед сном тощо. Батьки забувають, що на реабілітацію після захворювання дитині також потрібний час та відповідний «санаторно-курортний» режим.
Іноді після захворювання діти відпочивають, сплять навіть менше, ніж завжди. Адже вдома — «воля», а коли знову в заклад — дитина починає вередувати: хоче ще поніжитися в ліжку, довго не може заснути.
Причина 2. Перевтома
Часто дитина вередує, коли перевтомилася «освітніми» справами. Батьки впевнені, що дитина залюбки за них береться: після навчання в закладі або на вихідних вона відвідує додаткові заняття, гуртки.
Про те, що дитина вередує щовечора через надмірну втому, батьки навіть не замислюються. Тому варто пояснити їм причину таких поведінкових проявів дитини. Тоді батьки зрозуміють, що треба змінювати режим життєзабезпечення дитини.
Причина 3. Протест
Іноді дитина може вередувати, тому що чимось незадоволена або не приймає ставлення до неї батьків. Це може бути проявом протесту проти надмірного втручання дорослих в її життя, обмеження свободи діяти самостійно. Дитина не розуміє, що мама поспішає, що вона не може дозволити пограти довше з однолітками.
Іноді батькам ніколи вислухати дитину, або вони не звикли бути обізнаними з подіями в її житті. Батьки втручаються лише тоді, коли виникають конфлікти. Нерідко спосіб розв’язати їх — несправедливий із позиції дитини. Тоді вона змушена визнати вердикт дорослого. Однак власне несприйняття залишає в її емоційній пам’яті «живий» слід. Накопичення такого досвіду призводить до вередування.
Після таких «вибриків» дитина часто плаче. Батькам не варто це ігнорувати, адже дитина потребує батьківської любові, тепла, близькості та інтимної розмови. Надайте дитині можливість виплакати душевний біль, підтримайте й візьміть її біль на себе, але нічого не випитуйте.
Намагайтеся слухати й чути дитину, розуміти й приймати її позицію й настрій, щиро радіти її успіхам, відкрито про це говорити: «Мені дуже сподобалося…», «Я дуже рада…», «Ти правильно вчинив…».
Батьки мають навчитися виражати дитині свої почуття в необразливій формі. Не пригнічувати, а щиро, спокійно повідомляти про свої переживання, відчуття: «Мені дуже соромно було це бачити», «Мені приємно, коли мій син…», «Мені сумно, коли бачу розкидані речі. Я втомлена, а замість приємного відпочинку працюватимемо…». Так дитина відкриває для себе поведінку дорослого, розуміє зміни в ставленні, приймає оцінні судження. Це сприяє налагодженню довірливих взаємин у сім’ї й дає змогу дитині наслідувати поведінку дорослого, довіряти йому.
Причина 4. Вередування заради вередування
Вередування заради вередування — це коли дитина всіма способами прагне домогтися свого. Це ті ситуації, коли дитина звикає бути центром уваги в сім’ї. Допоки її забаганки є дитячими, батьки без проблем задовольняють їх. І не помічають, як дитина із часом вдосконалює свої домагання. Цілком природно, що батьки в такому разі починають обмежувати її «апетит». Аби розв’язати таку ситуацію, батьки мають усвідомити свої помилки й замислитися над їх виправленням. При цьому батькам варто вибудувати своєрідні «щити» від вередування дитини. Форми таких «щитів» можуть бути різними:
- ігнорування — «Хочеш покричати — кричи, а ми поки що приготуємо чай»;
- гумор — «Ти так смішно катаєшся по підлозі», «Ти тренуєшся виступати в цирку!?», «Ти так цікаво це робиш! Нумо вередувати разом?»;
- заохочення улюбленою діяльністю — «А я хотів із тобою пограти в цікаву гру… А ти хочеш вередувати… Ну й добре»;
- заборона — «Припини! Так не можна робити!», «Нам неприємно, коли ти так поводишся!».
Наберіться терпіння, дайте дитині можливість поступово відмовитися від прагнення керувати дорослими.
Існує прямий зв’язок між проявами агресії у взаєминах батьків із дітьми та недостатньою увагою до проблеми прищеплення дітям моральних цінностей. Батьки мають усвідомлювати, що вони відповідають за результати виховання дитини, тож варто починати з себе — із контролю за власною поведінкою.
Причина 5. Надмірна рухливість
Дітям із надмірною рухливістю складно всидіти на одному місці. Вони прагнуть спілкуватися з друзями, гратися та бешкетувати, легко піддаються впливу. Однак здебільшого такі діти несміливі, не мають ознак лідерства. Вони без вагань видають спільників-бешкетників. У таких дітей не буває постійних дружніх взаємин, оскільки вони не мають авторитету серед однолітків, проте не переймаються через це.
Нездатність дитини приділяти увагу одній справі протягом тривалого часу породжує її неорганізованість, неохайність і, відповідно, вередливість. До цього призводить і те, що вдома ще з раннього віку за дитиною дорослі закріплюють певну оцінку: «не дитина, а кара божа», «джерело пригод», «усе не так, наперекір». Батьківською любов’ю така дитина не огорнута, радше — незадоволенням. Водночас батьки переживають за дитину, щиро діляться з медичною сестрою, педагогами та практичном психологом своїми переживаннями.
Спостерігайте за причинами поведінки дитини, обговорюйте спільні кроки, щоб налагодити взаємодію з дитиною. Це не відбувається одразу. Тому дбаємо про взаємодію родинного й суспільного виховання в розвитку дитячої особистості.
Батьки дітей закладу дошкільної освіти (далі — заклад) зізнаються, що коли дитина маленька, вони здебільшого не звертають увагу на її вередування, адже дитину легко змусити підкоритися. Іноді це допомагає. Однак часто «перемагає» вередування, на яке дорослі реагують жорстко. Що ж насправді діється? Батьки борються з певними негативними, на їхній погляд, проявами поведінки дитини. А маємо зрозуміти причини такої поведінки, щоб правильно допомогти дитини.
Причина 1. Захворювання
У деяких дітей небажані поведінкові прояви можемо сплутати з вередуванням. Наприклад, це діти, які не здатні адаптуватися до умов життєзабезпечення. Причини цього — різні. Одна з них — діти, які часто хворіють, інколи «доліковуються» у дитсадку. Такі діти вередують зранку та ввечері. До відвідування закладу вони ставляться як до «вимушеного» варіанта: батьки — на роботу, а діти — у заклад, хоча вдома їм ліпше.
Часті гострі респіраторні вірусні інфекції впливають і на емоційний стан дитини. Поза увагою батьків залишається прихований етап захворювання: за день-два до підвищення температури тіла та появи нежитю дитина вередує без очевидних причин. Протягом трьох-п’яти днів батьки лікують дитину вдома, а коли температура тіла нормалізується, ведуть її в заклад. Іноді просять вихователя не виводити дитину на прогулянку, простежити, аби в неї був свіжий носовичок, закапати ніс перед сном тощо. Батьки забувають, що на реабілітацію після захворювання дитині також потрібний час та відповідний «санаторно-курортний» режим.
Іноді після захворювання діти відпочивають, сплять навіть менше, ніж завжди. Адже вдома — «воля», а коли знову в заклад — дитина починає вередувати: хоче ще поніжитися в ліжку, довго не може заснути.
Причина 2. Перевтома
Часто дитина вередує, коли перевтомилася «освітніми» справами. Батьки впевнені, що дитина залюбки за них береться: після навчання в закладі або на вихідних вона відвідує додаткові заняття, гуртки.
Про те, що дитина вередує щовечора через надмірну втому, батьки навіть не замислюються. Тому варто пояснити їм причину таких поведінкових проявів дитини. Тоді батьки зрозуміють, що треба змінювати режим життєзабезпечення дитини.
Причина 3. Протест
Іноді дитина може вередувати, тому що чимось незадоволена або не приймає ставлення до неї батьків. Це може бути проявом протесту проти надмірного втручання дорослих в її життя, обмеження свободи діяти самостійно. Дитина не розуміє, що мама поспішає, що вона не може дозволити пограти довше з однолітками.
Іноді батькам ніколи вислухати дитину, або вони не звикли бути обізнаними з подіями в її житті. Батьки втручаються лише тоді, коли виникають конфлікти. Нерідко спосіб розв’язати їх — несправедливий із позиції дитини. Тоді вона змушена визнати вердикт дорослого. Однак власне несприйняття залишає в її емоційній пам’яті «живий» слід. Накопичення такого досвіду призводить до вередування.
Після таких «вибриків» дитина часто плаче. Батькам не варто це ігнорувати, адже дитина потребує батьківської любові, тепла, близькості та інтимної розмови. Надайте дитині можливість виплакати душевний біль, підтримайте й візьміть її біль на себе, але нічого не випитуйте.
Намагайтеся слухати й чути дитину, розуміти й приймати її позицію й настрій, щиро радіти її успіхам, відкрито про це говорити: «Мені дуже сподобалося…», «Я дуже рада…», «Ти правильно вчинив…».
Батьки мають навчитися виражати дитині свої почуття в необразливій формі. Не пригнічувати, а щиро, спокійно повідомляти про свої переживання, відчуття: «Мені дуже соромно було це бачити», «Мені приємно, коли мій син…», «Мені сумно, коли бачу розкидані речі. Я втомлена, а замість приємного відпочинку працюватимемо…». Так дитина відкриває для себе поведінку дорослого, розуміє зміни в ставленні, приймає оцінні судження. Це сприяє налагодженню довірливих взаємин у сім’ї й дає змогу дитині наслідувати поведінку дорослого, довіряти йому.
Причина 4. Вередування заради вередування
Вередування заради вередування — це коли дитина всіма способами прагне домогтися свого. Це ті ситуації, коли дитина звикає бути центром уваги в сім’ї. Допоки її забаганки є дитячими, батьки без проблем задовольняють їх. І не помічають, як дитина із часом вдосконалює свої домагання. Цілком природно, що батьки в такому разі починають обмежувати її «апетит». Аби розв’язати таку ситуацію, батьки мають усвідомити свої помилки й замислитися над їх виправленням. При цьому батькам варто вибудувати своєрідні «щити» від вередування дитини. Форми таких «щитів» можуть бути різними:
- ігнорування — «Хочеш покричати — кричи, а ми поки що приготуємо чай»;
- гумор — «Ти так смішно катаєшся по підлозі», «Ти тренуєшся виступати в цирку!?», «Ти так цікаво це робиш! Нумо вередувати разом?»;
- заохочення улюбленою діяльністю — «А я хотів із тобою пограти в цікаву гру… А ти хочеш вередувати… Ну й добре»;
- заборона — «Припини! Так не можна робити!», «Нам неприємно, коли ти так поводишся!».
Наберіться терпіння, дайте дитині можливість поступово відмовитися від прагнення керувати дорослими.
Існує прямий зв’язок між проявами агресії у взаєминах батьків із дітьми та недостатньою увагою до проблеми прищеплення дітям моральних цінностей. Батьки мають усвідомлювати, що вони відповідають за результати виховання дитини, тож варто починати з себе — із контролю за власною поведінкою.
Причина 5. Надмірна рухливість
Дітям із надмірною рухливістю складно всидіти на одному місці. Вони прагнуть спілкуватися з друзями, гратися та бешкетувати, легко піддаються впливу. Однак здебільшого такі діти несміливі, не мають ознак лідерства. Вони без вагань видають спільників-бешкетників. У таких дітей не буває постійних дружніх взаємин, оскільки вони не мають авторитету серед однолітків, проте не переймаються через це.
Нездатність дитини приділяти увагу одній справі протягом тривалого часу породжує її неорганізованість, неохайність і, відповідно, вередливість. До цього призводить і те, що вдома ще з раннього віку за дитиною дорослі закріплюють певну оцінку: «не дитина, а кара божа», «джерело пригод», «усе не так, наперекір». Батьківською любов’ю така дитина не огорнута, радше — незадоволенням. Водночас батьки переживають за дитину, щиро діляться з медичною сестрою, педагогами та практичном психологом своїми переживаннями.
Спостерігайте за причинами поведінки дитини, обговорюйте спільні кроки, щоб налагодити взаємодію з дитиною. Це не відбувається одразу. Тому дбаємо про взаємодію родинного й суспільного виховання в розвитку дитячої особистості.